Єврейське населення Києва завжди було багаточисельне, проте на середину 19-го століття воно не мало свого духовного осередку, в місті діяло лише 13 молитовних будинків.
Наприкінці століття Габрієль-Яків Геселевич Розенберг замовляє у архітектора Миколи Гарденіна будинок у мавританському стилі. Після закінчення будівництва у 1895 році Розенберг домагається перенесення в цей будинок одного з молитовних будинків, що на Подолі. Так почала діяти перша київська синагога.
З 1916 року зусиллями Володимира Гінзбурга та відомого мецената Лазаря Бродського синагога Розенберга була значно розширена.
Після революції, в 1929 році, в колишній синагозі Розенберга починає діяти реміснича артіль, але вже по закінченні світової війни, у 1945 році, діяльність синагоги була знову відновлена.
Фашистська окупація – звичайно, найбільша трагедія київського єврейства. Ніхто вже не підрахує, скільки прихожан синагоги Розенберга загинуло у Бабиному яру.
Хоч і понівечений окупантами (в ньому було влаштовано стайні), старий будинок пережив ті страшні дні.
Незабаром після звільнення Києва будинок на Щекавицькій, 29 знову став синагогою. У 1990 році посаду рабина при Київській іудейській громаді, Головного рабина Києва та України зайняв Яків дов Блайх. У Києві було відновлено багато традиційних обрядів. У серпні 1990 року було вперше за багато років здійснено легальне обрізання. При синагозі відкрилися ієшива, рабин активно сприяв створенню чоловічої та жіночої єврейських гімназій.4 березня 1992 року Президент України підписав указ «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна».
Нині іудейська громада почуває себе повноцінним власником своєї синагоги.
Об’єкт: синагога
Рік побудови: 1895
Архітектурний стиль: мавританський
Сучасне використання: Київська міська синагога