[Версія для друку]

Ця світла споруда на Володимирській вулиці. 57, добре знайома всім киянам. З 1938 року в цьому будинку містилась філія Центрального музею В. І. Леніна. У 1982 році на Хрещатику була зведена нова велична споруда музею. А приміщення на Володимирській вулиці передано працівникам освіти.

Нині тут міститься будинок вчителя. Свою історію він відлічує ще з 1901 року, коли на бажання громадськості у Києві створюється педагогічний музей. Постійного приміщення для нього не було, і тому перша експозиція розмістилася у щойно відкритому Троїцькому народному домі.

Проте перебування музею тут було тимчасовим, і згодом його експозиція розмістилася у приміщенні Вищих жіночих курсів, а ще пізніше - у торговельній школі Терещенка. Нарешті було вирішено питання про будівництво самого музею. Проект розробив київський архітектор П. Ф. Альошин. І ось 1913 року на Володимирській вулиці виросла білокам‘яна споруда, вирішена в кращих традиціях класичної архітектури.

Педагогічний музей діяв до до 1917 року. Пізніше у ньому засідала Центральна Рада УНР. Після встановлення Радянської влади тут містилися різні установи. У 1925 році відкрився музей революції. Через деякий час під керівництвом архітектора П. Ф. Альошина споруду добудували для Київської філії Центрального музею В. І. Леніна.

Нині Будинок вчителя по вулиці Володимирській, 57, став одним із важливих культурних осередків міста, справжньою скарбницею передового досвіду. У педагогічному музеї зібрано чимало експонатів, що розповідають про розвиток народної освіти і педагогіки в Україні, про життя і діяльність видатних педагогів та вчителів. Тут чимало дітей також навчаються різним видам мистецтва: живопису, танцям, музиці тощо.

Взято з "Київ: погляд через століття", ст. 142; Київ, "Мистецтво", 1988 р.