Церква Олександра Невського була створена за проектом архітектора В. М. Нiколаєва. У ній знаходились ікони, пожертвувані київською Міською Думою “в память о чудесном спасении жизни императора Александра III при крушении поезда 17 октября 1888 года“. Церкву знесли під час будівництва будівлі Верховної Ради у 1939 році. Нині на місці церкви – пам‘ятник генералові Ватутіну.
Найпрестижніший район Києва – Липки – довгий час не мав власної парафіяльної церкви, і відправи відбувалися у численних домових церквах або у церкві Спаса на Берестовім. Саме настоятель цієї церкви, разом із мешканцями Палацового району Києва, першим у 1881 році порушив питання про побудову на Липках церкви, на яку втім, тоді не вистачило коштів. Лише у 1887 році з ініціативи та за найактивнішої участі Федора Трепова-старшого було створено унікальний спонсорський колектив, до якого входили найперші київські багатії – Яків Бернер, Михайло Дегтерєв, Микола Терещенко, Федір Терещенко та інші.
16 липня 1888 року за проектом Володимира Ніколаєва було закладено, а вже 27 серпня 1889 року освячено пишну будівлю у візантійському стилі, розраховану на 400 парафіян. 16 вікон центральної бані забезпечували чудове освітлення храму, 7 дзвонів було привезено з Москви, а іконостас з темного дубу за малюнком Ніколаєва зроблено київськими теслями (майстерня Даболінга). Ікони на мідних дошках написав петербурзький художник Тронін. Однією з перших відправ нової церкви стала панахида по її головному спонсору Трепову, який помер 13 листопада 1889 року і був похований у Видубицькому монастирі.
Храм став парафіяльним замість церкви Спаса на Берестові, з якого до новозбудованої перенесли деяке начиння: хрест та ризи Петра Могили, чашу 1642 року, Євангеліє 1631 року. Сам Володимир Ніколаєв виконував у храмі обов‘язки церковного старости. Коли точно знесли церкву Олександра Невського – невідомо, привід для знесення був, мабуть, той самий, що і для решти храмів Києва – реконструкція міста. Можливо, храм знесли через наміри збудувати у цій місцевості приміщення НКВС (тепер будівля Кабінету Міністрів України) та Всеукраїнського Виконавчого Комітету (Верховна Рада), а сусідство органів державної влади з культовою спорудою розцінили як “небажане”.
На місці храму у 1944 році поховано генерала Миколу Ватутіна, якого було смертельно поранено у сутичці з військами УПА. У січні 1948 року над могилою споруджено пам‘ятник за проектом Є. Вучетича та Я. Білопольського.
Об’єкт: церква
Рік побудови: 1888
Архітектурний стиль: візантійський, староруський
Розташування: на Липках, у Маріїнському парку, на її місці – пам‘ятник генералові Ватутіну
Сучасне використання: знесено 1939 року