Бессарабською площею закінчується Хрещатик. До міської зони площу включили десь у 30-40-х роках позаминулого століття, хоча згадується вона значно раніше. Відомо, наприклад, що наприкінці ХVIII століття тут була кінна поштова станція. Сюди прибували подорожні з півдня, з боку Василькова.
У ті часи навколо станції відбувалися досить жваві торги. Зокрема, приїздили сюди продавати фрукти та вино селяни з Бессарабії. Певно, цим і пояснюється назва площі.
У 80-90-ті роки позаминулого століття швидкими темпами починається забудова вулиць Хрещатика та Великої Васильківської. Бессарабська площа перетворюється на один із центральних районів. На місці скромного будинку В. І. Беретті виростає фешенебельний готель “Національ”, а з другого боку площі – не менш пишний “Пале Рояль”. Останній зберігся до нашого часу, раніше тут містилась лікарня, а зараз – офісний та торгівельний центр “Мандарин плаза”.
Центральною спорудою площі став Бессарабський критий ринок, збудований у 1910-12 роках польским архітектором Г. Ю. Гаєм у стилі українського модерну з виразними рисами конструктивізму. Архітектор прагнув показати властивості використовуваних ним матеріалів та конструкцій. Ось чому клепані балки над віконним прорізами, балконні кронштейни та інші конструкції тут відкриті.
Ринок майстерно оздоблений скульптурними прикрасами. Їх виконали учні відомого українського скульптора Ф. П. Балавенського, які навчалися в Київському художньому училищі.
Кілька років тому Бессарабську площі та прилеглі вулиці реконструйовано. Під ними проліг підземний торгівельно-розважальний комплекс “Метроград”.
Об’єкт: площа, критий ринок
Рік побудови: 1910-12
Архітектурний стиль: модерн, ар-деко
Розташування: на перетині вулиць Хрещатик, Великої Васильківської, Басейної та бульвару Шевченка
Сучасне використання: Бессарабська площа та Бессарабський критой ринок